Меню сайту

Як працювати з учнями після вихідних




  13 «золотих» правил роботи з галасливим класом

Правило 1

Якщо ви — молодий вчитель та тільки розпочали свою кар’єру — не втратьте цей дорогоцінний момент! Адже саме перші уроки можуть сформувати ваш стиль та репутацію. Що зазвичай є джерелом галасу у класі? Вигукування з місця, неготовність класу до уроку, невміння слухати вчителя. Саме з цими проблемами вам варто почати боротися вже з перших днів. Намагайтеся не реагувати на відповіді з місця, звертайте увагу лише на дисциплінованих учнів, привчіть дітей навіть у суперечці вміти вислухати думку опонента до кінця.

Правило 2

Спробуйте потоваришувати з класом. Не варто починати роботу у школі з погроз, на кшталт «поставлю двійку», «підемо до директора», «повідомлю батькам про твою поведінку».

Не варто також і давати порожніх обіцянок. Якщо ви домовилися про щось з учнями, обов’язково дотримуйтеся слова.

Правило 3

Головне у галасливому класі — виявити «забіяк» та знайти підхід до них. Спробуйте поговорити з такими учнями наодинці, вислухайте їх, прислухайтеся до їх побажань.

Правило 4

Намагайтеся спрямувати енергію найбільш непосидючих учнів на активну роботу, бажано творчого характеру.

Правило 5

Досить дієвим прийомом є використання гумору. Навчіть дітей сміятися над власними помилками та помилками інших. Ви можете звернути увагу на чиєсь невміння спілкуватися чи поводитися у колективі, але не на саму особистість учня.

Правило 6

Проводьте уроки цікаво! Знайдіть свою «фішку», яка звертатиме на вас чи ваш предмет увагу та буде викликати позитивні емоції в учнів.

Правило 7

Кожну тему, що розглядається на уроці, намагайтеся прив’язати до реальних життєвих ситуацій. Покажіть дітям практичне значення навчання і вони будуть приділяти йому значно більше уваги.

Правило 8

Завжди на початку уроку повідомляйте план роботи. Ви можете поставити проблемне питання, яке повинно бути вирішене. Наприкінці заняття обов’язково підведіть підсумки.

Правило 9

Інколи трапляється так, що у класі гамірно через те, що діти просто звикли так поводитися, або ж у колективі існує одразу декілька лідерів. В таких випадках варто проводити на уроках хвилинки тиші, коли учні мають виконувати індивідуальні завдання. Не менш доречні також фізкультурні хвилинки.

Правило 10

Змінюйте обстановку, хоча б час від часу. Для прикладу, ви можете провести урок на свіжому повітрі, в музеї чи актовому залі.

Правило 11

Ви можете використовувати систему накопичення балів. В такому разі оцінка ставиться не за відповідь чи вирішення одного завдання, а за сумарним підсумком роботи на уроці. Ви можете ставити 1 бал за підготовку домашньої роботи, 1 бал за роботу з підручником і т. д. І хоча організувати роботу таким чином не дуже просто, проте результати зможуть вас приємно вразити.

Правило 12

Ніколи не дозволяйте собі зриватися і ні в якому разі не вдавайтеся до крику. Все рівно ви не зможете перекричати клас з 15 — 20 чоловік.

Правило 13

Любіть свою роботу та предмет, якому навчаєте. Якщо ви з запалом будете подавати новий матеріл, наводити цікаві факти та завжди будете готові до уроку, учні помітять це.

 


 10 способів боротьби зі стресом для вчителя

Намагайтеся планувати. Стрес може бути викликаний навіть простою дезорганізацією. Якщо ви візьметесь за виконання великої кількості завдань в один день, це призведе до забудькуватості, відчуттю внутрішньої напруги. Навчіться визначати нагальні завдання та ті, які можна виконати пізніше.

  1. Змиріться з недосконалістю та обмеженнями цього світу. Багато з нас ставить перед собою недосяжні, завищені цілі, які в майбутньому стають причиною розчарувань. Людина не може бути досконалою і саме через це часом почувається стурбованою
  2. Дозволяйте собі розслабитися. Займайтеся цікавою та улюбленою справою. Інколи вкрай необхідно відволіктися від буденних проблем та розважитися. Знайдіть собі заняття до душі, приємне та захопливе. Намагайтеся розмежувати особисте життя та роботу.
  3. Будьте позитивними! Прагніть бачити в тих, хто вас оточує лише їх позитивні риси та якості. Обов’язково говоріть іншим, що вам у них подобається. Уникайте конфліктів, мисліть позитивно.
  4. Уникайте непотрібної конкуренції. Надмірне прагнення обійти суперника, стати першим викликає напругу, тривожність, агресивність та інші негативні прояви.
  5. Розповідайте про свої неприємності та труднощі. Ви маєте ділитися душевними переживаннями з рідними, близькими друзями чи хоча б з психоаналітиком.
  6. Навчіться пробачати. Нетерпимість до інших людей породжує гнів, фрустрацію та інші емоційні розлади. Розвиньте в собі емпатію. Співпереживайте іншим і це допоможе вам жити в злагоді з собою.
  7. Використовуйте природні способи саморегуляції: здоровий тривалий сон, смачна їжа, спілкування з природою та тваринами, баня, масаж, рух, музика, танці та інше.
  8. Навчіться заохочувати себе. Протягом робочого дня знайдіть можливість похвалити себе щонайменше 3-5 разів.
  9. Прагніть до саморозвитку, не лише професійного, а й особистого. Психолого-педагогічна освіта педагога, підвищення його компетенції та кваліфікації сприяють стабільності особистої та професійної самооцінки. 

 Що корисно знати кожному вчителю чи педагогу? 

Виховуючи та навчаючи дитину ми досить часто забуваємо про психологічні аспекти, які впливають на її розвиток і які варто враховувати, працюючи з дітьми різного віку. Саме тому кожному, хто працює з дітьми, варто ознайомитися з напрацюваннями Еріка Еріксона.

Відомий американський психолог описав вікові зміни, виділивши наступні стадії психосоціального розвитку:

1. Вік немовляти (від народження до 1 року). Основне завдання: сформулювати у дитини довіру до себе, інших людей та навколишнього світу. Досягається це через любов, турботу та увагу. Якщо немовля відчуває, що його люблять у нього формується довіра до навколишнього світу і його шанси на те, щоб з успіхом вирішити завдання наступних вікових стадій.

2. Раннє дитинство (1 — 3 роки). Це час розвитку незалежності, навчання навичкам самообслуговування. Дитини вчиться самостійно їсти, одягатися, налагоджувати контакти з людьми. Розвиток незалежності в цьому віці в майбутньому дає дитині впевненість у собі.

3. Дошкільний вік (3 — 6 років). Це період набуття компетентності та ініціативності. В цьому віці дитина вже готова виявляти бажання обирати самостійно, керуючись власними критеріями вибору. Дуже важливо давати дитині достатньо свободи, інакше вона може так і не навчитися приймати рішення самостійно.

4. Шкільний вік (6 — 12 років). В цей період виховується працелюбність та активно розширюється світогляд. Для того, щоб краще зрозуміти особливості виховання в цей період варт пригадати японське прислів’я: “До 5 років — дитина -бог, від 6 до 12 — дитина-раб, після 12 — дитина-друг”. Якщо ви хочете, щоб після досягнення 12 років дитина стала вашим другом, виявіть достатньо терпіння та наполегливості у попередні роки її виховання.

5. Підлітковий вік (12 — 18 років). Це вік прийняття ключових рішень, які стосуються системи життєвих цінностей, включення себе в певну культуру. Для цього дитині потрібні живі образи, люди, які могли б стати взірцем для наслідування. В кому втілиться такий образ, залежить від попереднього досвіду дитини. Дуже важливим фактором є те, яку роль у вихованні грали батьки, вчителі, чи були в сім’ї конфлікти, як дитина адаптувалася у колективі.

6. Доросле життя (18 — 30 років). В цьому віці важливими є інтимні стосунки та створення сім’ї. Також дорослій людині варто навчитися співчувати та співпереживати.

7. Середній вік (після 30-35 років і до досягнення пенсійного віку). На цій стадії для людини важливим стає допомога підростаючому поколінню, а також прийняти своє життя, в такому вигляді в якому воно склалося на даний момент.

8. Подальше життя. Головне для людини післяпенсійного віку — відчуття значимості прожитих років. Людина почувається врівноважено та спокійно, якщо відчуває, що досягла успіху в житті, їй є чим пишатися, що пригадати та про що розповісти.

 http://ukrslides.com.ua/material/blog/

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання